Отримати листа від самої себе, тільки на десять років старшої, — що може бути дивніше? Тільки прохання врятувати хлопця, з яким ще навіть не знайома, від жахливої долі.

Лист, який спочатку здається Нахо жартом, поволі здійснюється: так, до їхнього класу приходить новенький, так, його звати Какеру, так, ніхто не готує йому обіди… Та про яку жахливу долю мова? Що має статися?

Нахо намагається виправити те, через що картає себе Нахо-з-майбутнього, але це не так легко, як здається, бо власну боротьбу з сором’язливістю вона переважно програє. Зараз вона понад все хоче відвернути трагедію, на яку натякає лист, тому що Какеру їй небайдужий.

Вона дуже не хоче, щоб ці слова стали правдою:

«В майбутньому Какеру вже не з нами…»